Партнери

Календар

Ноябрь 2018
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Янв    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Зелені технології ® зареєстрована торговельна марка

Зелені технології – шлях до сучасної і сталої кліматичної та енергетичної політики

Йоахим Вілле

ЗАХИСТ ДОВКІЛЛЯ І КЛІМАТУ належить до глобальних викликів ХХІ століття і посідає в німецькій політиці, публіцистиці та громадянському суспільстві особливе місце. Німеччина в міжнародному масштабі – одна з передових країн у галузі захисту клімату й веде перед у розробці відновлюваних видів енергії.

Федеральний уряд і в глобальних рамках докладає активних зусиль до захисту клімату, винайдення стратегій розвитку, що оберігають клімат, до співпраці в галузі енергетики. Секретаріат, який здійснює супровід імплементації Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату, розташований у федеральному місті Бонн. З 1990 р. Німеччина скоротила викиди парникових газів майже на 20 % і таким чином наближається до своїх зобов’язань, що випливають з Кіотського протоколу, про зменшення викидів до 2012 р. на 21%. У глобальному індексі захисту клімату 2008 р., який веде незалежна екологічна організація Germanwatch, Німеччина посідає друге місце.

Вже протягом багатьох років вона крокує шляхом, який поєднує захист клімату й довкілля у сенсі сталого господарювання. Ключ для цього – у подвійній стратегії підвищення енергетичної ефективності та ефективнішого використання ресурсів, а також у розробці нових джерел відновлюваної енергії та вирощуванні сировинних ресурсів. Це сприяє розвиткові інноваційних енергетичних технологій як з боку тих, хто їх пропонує, – електростанцій і виробників відновлюваних енергоносіїв, так і з боку тих, хто має на це попит, тих, хто цю енергію споживає, – наприклад, користувачі домашніми приладами, власники автомобілів і будинків.

Захист природи («Захист природних засад життя») як мета держави з 1994 р. зафіксований у статті 20а Основного закону. Неушкоджена природа, чисті повітря й вода – передумови для високої якості життя й довкілля в Німеччині. Стосовно збереження чистоти повітря й води екологічні показники спрямовані в позитивному напрямку, оскільки за останні роки було значно знижено кількість викидів. Викиди парникових газів у дорожньому русі, попри значне зростання руху транспорту, з 1999 р. зменшуються і в 2005 р. були приблизно на рівні 1990 р.

Майже п’ятдесятивідсотковому зниженню викидів двоокису вуглецю ми завдячуємо, зокрема, устаткуванню автомобілів каталізаторами. Зменшити на 90 % викиди двоокису сірки електростанціями, що працюють на бурому та кам’яному вугіллі, значною мірою вдалося внаслідок законодавчо закріпленого видалення сірки з димових газів. Протягом минулих років зменшилися також добові витрати питної води на душу населення зі 144 до 126 л, що є другим з найменших показників серед усіх промислово розвинених країн.

Як у приватних домогосподарствах, так і на транспорті й у промисловості викопні енергоносії і досі становлять основу «енергетичного коктейлю»: з часткою в 36 % нафта залишається найважливішим первинним енергоносієм, за нею йдуть природний газ, кам’яне вугілля, атомна енергія і буре вугілля. Використання атомної енергії, яка застосовується лише для виробництва електроенергії (тут її частка майже 25 %), після 2000 р. внаслідок так званого «атомного консенсусу» поміж Федеральним урядом і постачальниками електроенергії крок за кроком зменшується.

http://www.tatsachen-ueber-deutschland.de

Зелені технології у будівництві: теплоізоляція будинку

Використання зелених технологій у будівництві не тільки данина моді, але і жорстка необхідність, що продиктована підвищенням вартості енергоносіїв. Але крім оптимізації системи опалення слід продумати систему теплоізоляції будинку.

Може здатися дивним, але навіть жителі древнього жаркого Вавілона замислювалися про утеплення – в глину для цегли додавалися тирса і рослинні волокна. В результаті цегла виходила легкою, а в будинках не було жарко вдень і холодно вночі.

Особливо гостро проблема утеплення стояла в північних широтах. Давньоскандинавські «довгі будинки» будувалися так, щоб стіни і дах можна було обкласти дерном – такий «газон» зменшував втрати тепла в суворому північному кліматі.

Наші предки – східні слов’яни, зводячи практично всі споруди з дерева (яке само по собі достатньо добре утримує тепло), обов’язково конопатили стіни мохом або паклею, знижуючи до мінімуму можливість протягів. До речі, до початку минулого століття у віддалених північних районах Росії хати споруджували з невеликими вікнами і в обмеженій кількості з тією ж метою – зберегти тепло. Билинні високі тереми з коморами замість першого поверху, де часто тримали худобу- дань не стільки естетиці, скільки тріскучим російським морозам – щоб вижити в суворому кліматі, не можна було нехтувати жодною можливістю зігрітися.

Для чого потрібна теплоізоляція?

З розвитком цивілізації, коли боротьба за тепло перестала бути настільки гострою, вигляд будинків і технологія їх зведення значно змінилися. Збільшився як розмір вікон, так і їх кількість, стіни і дахи стали тоншими, масивні вогнища і російські печі змінилися батареями центрального опалювання, а на зміну дерну, моху, повсті і паклі прийшли нові теплоізоляційні матеріали.

Проте і в даний час проблема збереження тепла як і раніше залишається гострою, причому їй приділяється увага як на державному, так і на міжнародному рівнях. Причин тому декілька: по-перше, щоб обігріти сотні мільйонів квадратних метрів жител, що погано утеплюють, необхідно витрачати воістину астрономічні суми на паливо (а ціни на енергоносії зростають день від дня), та і запаси викопного палива не безконечні. По-друге, в останні декілька десятків років придбала значення антропогенна дія, що посилилася, на довкілля. Зокрема, прогресуючий розвиток «парникового ефекту», не в останню чергу викликаний викидами від спалювання вугілля, нафти і інших енергоносіїв.

Для того, щоб зберегти і гроші, і природу, доводиться утеплювати будівлі, незалежно від їх призначення (житлові, адміністративні або промислові). Причому, сучасне утеплення, окрім своєї прямої дії, дає і ряд приємних «побічних» ефектів: хорошу шумо- і віброізоляцію, міцну основу під всілякі обробні покриття і збільшення терміну служби утеплюваних конструкцій.

Проте утеплення – завдання не таке просте, який здається на перший погляд. У справі збереження тепла помилка коштує дорого як в переносному, так і у прямому розумінні слова. Неправильно розрахували або вирішили заощадити, купивши матеріали дешевше і гірше – і в будинку буде холодно і незатишно. Результатом стане переробка – а це додаткові витрати часу, засобів і сил.

Щоб правильно вибрати теплоізоляційний матеріал, потрібно знати, чого ми хочемо добитися і для яких саме цілей він нам потрібний. Для цього зупинимося коротко на деяких термінах і основних вимогах до теплоізоляції.

Якою має бути теплоізоляція?

Якщо звернутися до нормативів вони класифікують теплоізоляційні матеріали по декількох ознаках. Основними для покупця, мабуть, є вигляд вихідної сировини, характеристики міцності, теплопровідність і горючість.

Вигляд вихідної сировини – це те, з чого зроблена теплоізоляція. Теплоізоляційні матеріали можна розділити на органічні і неорганічні.

Хороші характеристики міцності означають експлуатаційну надійність утеплювача і його здатність утримувати задану форму. Вони включають цілий ряд показників, зокрема, міцність на стискування і розтягування, міцність на відрив шарів. Все це дуже важливо, оскільки теплоізоляція у складі конструкції часто піддається механічним навантаженням.

Теплопровідність – це головна якість для теплоізоляції. Воно означає, що матеріал повинен забезпечити необхідний опір теплопередачі при мінімальній товщині конструкції, що несе. Чим нижче теплопровідність, тим краще теплоізоляція. Коефіцієнт теплопровідності для ізолюючих матеріалів не повинен перевищувати 0,04-0,06 Вт/(м*К).

Горючість теплоізоляції слід розглядати з точки зору забезпечення безпеки. Якщо матеріал підтримує горіння або виділяє при нагріві шкідливі речовини, використовувати його можна лише в окремих випадках.

Окрім цих характеристик варто відзначити також паропроникність, щільність матеріалу, а також його водостійкість, гідрофобність і екологічність.

Паропроникність – це здатність матеріалу «дихати», тобто вільно пропускати водяну пару. Якщо в утеплювач попала вода, його експлуатаційні якості різко погіршуються і свої функції він не виконує.

Щільність – характеризує навантаження від ваги теплоізоляції на конструкцію будівлі і не повинна перевищувати 185-200 кг/м3.

Водостійкість – необхідна якість, особливо в нашому холодному і дощовому кліматі. Водостійкий утеплювач хімічно не взаємодіє з вологою, зберігає свої властивості.

Гідрофобність – під цим терміном розуміють здатність матеріалу відштовхувати вологу. Іншими словами, теплоізоляція не повинна вбирати вологу. Особливо це важливо для волокнистих матеріалів.

Екологічність – абсолютно зрозуміла вимога. Оскільки людина постійно знаходиться в приміщеннях, так або інакше захищених теплоізоляцією, дуже важливо, щоб вона була біологічно нейтральною і у жодному випадку не була джерелом токсичних виділень.

Де потрібна теплоізоляція?

Після введення нових будівельних норм, що посилили вимоги по теплозахисту, правильне використання якісної теплоізоляції стало насущною необхідністю. У будівництві сьогодні використовують сучасні матеріали і технології, що дозволяють зберегти тепло ефективніше. Це, наприклад, складні тришарові конструкції із залізобетонних панелей, блоків легкого бетону, цегли з обов’язковим середнім шаром з теплоізоляції, а також багатошарові системи фасадного утеплення – вентильовані фасади і системи «мокрого» типу.

Треба сказати, що утеплювати як в тому, що будується, так і у вже побудованій будівлі можна буквально все – від фундаменту до даху. Проте для досягнення максимальної ефективності необхідно знати деякі технічні особливості, характерні для різних сфер вживання теплоізоляції.

Стіни.

У вже побудованих будинках часто застосовують внутрішнє утеплення, хоча з точки зору теплотехніки це не самий кращий варіант. Річ у тому, що в цьому випадку, окрім зменшення корисної площі, волога, що неминуче утворюється в житловому приміщенні, починає конденсуватися на холодній частині стіни, тобто під теплоізоляцією. Підсумком стає те, що зволожуються стіни, що негативно відбивається на внутрішній обробці приміщень і здоров’ї людей, що знаходяться в них. Щоб цього уникнути, необхідно використовувати пароізоляцію.

Найбільш оптимальним, на думку фахівців, є фасадне утеплення, що дозволяє не лише ефективно і надійно утеплювати вже побудовану будівлю, але і додати йому нову подобу. Варто сказати, що таке утеплення є найбільш грамотним зі всіх точок зору. Річ у тому, що в порівнянні з іншими конструкціями стіни мають набагато більшу площу і тому найуразливіші для холоду: до 40% всіх втрат тепла відбувається саме через них. При цьому зовнішні частини стен будівлі при експлуатації витримують несприятливу дію перепадів температур, опадів, сонячної радіації і інших шкідливих чинників.

Якщо утеплення проводиться зовні, проблема конденсації вологи вельми ефективно вирішується використанням сучасних паропроникних утеплювачів. Зона випадання конденсату зміщується в шар утеплювача, який випаровує його в довкілля. Це дозволяє стіні, що несе, залишатися сухою і сприятливо відбивається на стані конструкції. Крім того, стіна усередині теплоізоляційної «шуби» перестає піддаватися температурним перепадам, і, залишаючись постійно нагрітою зсередини, стає своєрідним акумулятором тепла, сприяючи збереженню комфортної температури.

Проте, всі достоїнства зовнішнього утеплення можуть виявитися лише при грамотному розрахунку і монтажі. Річ у тому, що сучасне фасадне утеплення є досить складною системою, що включає безліч елементів. І якщо які-небудь її частини будуть неправильно підібрані, ефективність утеплення істотно знизиться.

Частенько це відбувається із-за вживання неправильного металевого кріплення, створюючого «містки холоду» між утеплюваною стіною і довкіллям. При монтажі теплоізоляції у фасадній системі необхідно стежити, щоб плити щільно прилягали до ізольованої поверхні і один до одного, заповнювали весь передбачений для цього об’єм, а в місцях примикання не залишалося щілин. При багатошаровій ізоляції бажано, щоб кожен подальший шар перекривав внахльост шви попереднього шару.

Покрівля.

Звернемо увагу на дах. Відомо, що через нього губиться до 20% тепла. Утеплення скатних дахів, основного конструкційного рішення в приватному будівництві, ускладнене тим, що в покрівельних конструкціях найчастіше використовуються горючі або не вогнестійкі матеріали (такі, як дерево, сталь або алюміній). Отже, для того, щоб мінімізувати наслідки пожежі, необхідно застосовувати негорючу теплоізоляцію.

Також дуже важливо, щоб утеплювач вільно пропускав водяні пари, але не був гігроскопічним (не набирав вологу з атмосфери), оскільки при збільшенні вологості матеріалу всього на 5% його теплоізоляційна здатність зменшується майже в два рази. Враховуючи приведені вимоги, для утеплення скатних кровель добре личать легкі плити з кам’яної вати, які встановлюють між кроквами. Між іншим, грамотне утеплення скатних кровель дозволяє перетворити горищне приміщення в житлове (мансарду), що збільшує корисну площу житла.

Відмітимо також, що переважаючі в містах і вхідні в моду в індивідуальному будівництві плоскі крівлі неможливо створити без використання якісній теплоізоляції. При цьому вимоги до неї дуже жорсткі, адже на відміну від скатного даху, плоска (з ухилом близько 2%) піддається більшому навантаженню і всі її елементи мають бути відмінної якості. Так званий «покрівельний пиріг» – складна багатошарова інженерна конструкція, що включає підставу (профнастіл або плита перекриття) пароізоляцію, що запобігає попаданню водяної пари з приміщення в теплоізоляцію, теплоізоляцію і, на завершення, гідроізоляційний килим. Теплоізоляція в цьому випадку повинна бути достатньою жорсткою, щоб витримати значне навантаження, не втрачаючи при цьому своїх якостей.

Підвал.

Останнім часом підвали все частіше використовуються як підсобні приміщення, майстерні і ін. Зробити підвал або цокольний поверх житловим можливо лише за умови достатньої товщини теплоізоляції всіх частин будівлі, що контактують з грунтом. Якщо на етапі закладки фундаменту не була виконана суцільна зовнішня гідро- і теплоізоляція периметра будівлі за схемою «грунт, гідроізоляція, теплоізоляція, фундамент», добитися прийнятного мікроклімату буде складно і дорого.

Підлога.
Підлоги доцільно утеплювати і ще з однієї важливої причини – шар теплоізоляції служить хорошим звукопоглиначем. Як відомо, підлоги укладаються різними способами, отже, підбирати утеплювач слід з врахуванням їх конструкції. При укладанні підлоги по лагам, утеплювач розташовується між ними і не піддається навантаженню, тому у такому разі доцільно використовувати легкі плити з кам’яної вати. Якщо передбачається цементне стягування, слід застосовувати жорсткіші теплоізоляційні матеріали.

Підлога і стеля в більшості будинків зв’язані воєдино. І звичайно, стеля теж може утеплюватись. Окрім збереження тепла, в даному випадку теплоізоляція виконує і ще одну дуже важливу роль – вона стає відмінним звукоізолятором.

Об’єктивна необхідність.

Треба сказати, що окрім створення комфорту і затишку грамотне використання теплоізоляції, оптимізації енергоспоживання та застосування зелених технологій істотно знижує економічні втрати. По оцінках фахівців, зношеність трубопроводів по Росії досягає 80%, що стає причиною витоків, що почастішали, і аварій, масових відключень теплопостачання житлових і муніципальних будівель. Тепловтрати на трасі перевищують норми в 2 рази, а, відповідно, доводиться платити не стільки за обігрів своїх квартир, скільки за обігрів «вулиці». Якщо понизити такі тепловтрати, витрати на опалювання відчутно скоротяться.

Підводячи підсумок, можна відзначити, що за минулі століття чоловік навчився гідно протистояти виклику суворого клімату і виробив ряд простих умов, які потрібно дотримувати, щоб жити і працювати в комфорті. Одне з основних – не жаліти засобів на якісну теплоізоляцію, використовуючи зелені технології. Все витрачене окупиться швидко і сторицею – комфортом, продовженням терміну служби конструкцій, зменшенням витрат. Відмітимо, що облаштування ефективного теплозахисту дозволяє економити до 50% енергії, що витрачається на опалювання. Для того, щоб добитися цього, необхідно підібрати найоптимальніший спосіб теплоізоляції. І, безумовно, всі роботи потрібно довіряти лише кваліфікованим фахівцям – це стане заставою довговічності і високих експлуатаційних якостей. І тоді питання «як зберегти тепло?»  перестане бути сакраментальним.

http://www.rockwool.ru
http://www.dreamcity.com.ua

Биологическая безопасность и украинские производители

Многие украинские производители пока еще не собираются информировать покупателей о содержании генетически модифицированного сырья в своей продукции, хотя этого требует новый национальный стандарт ГСТУ 4518:2008, который вступает в силу 1 мая. Об этом пишет еженедельник «Комментарии».

В частности, о содержании генетически модифицированных организмов (ГМО) следует сообщать, когда в составе продуктов их более 0,9%. И не суть важно, входят ГМО в состав красителей, вкусовых добавок, консервантов или в основной продукт.
Так, «молочники», опрошенные изданием, объясняют свое нежелание изменять надписи на упаковках тем, что ГМО в молокопродуктах немного (хотя ГМО может быть в кормах для животных).

Мясопереработчики считают, что разработав собственные технические условия (ТУ), компания будет выпускать продукцию не по ГСТ или ГСТУ. «Поскольку сегодня многие производители работают именно по ТУ, значит, маркировать продукцию по-новому они не обязаны», – объясняет юрист одного из мясокомбинатов Елена Сомченко.

К тому же, по мнению экспертов, даже если производитель подаст информацию о содержании ГМО, не существует гарантий ее правдивости.

«В Киеве всего три специализированные лаборатории, которые могут осуществлять этот анализ. Как они смогут справиться с таким объемом работы, когда речь идет о выявлении ГМО в продукции десятков тысяч предприятий? А региональные производители будут возить каждый раз (с периодичностью в квартал) свою продукцию на исследование в столицу?», – удивляется заведующая лабораторией гигиены питания Института гигиены и медицинской экологии им. Марзеева АМН Украины Мария Гулич.

Еще более сложная ситуация с импортом. По словам первого заместителя председателя Всеукраинской экологической лиги Татьяны Тимочко, на сегодняшний день на таможне нет ни одной лаборатории, которая бы занималась проверкой импортных товаров на ГМО. На открытие же одной лаборатории понадобится минимум 500 тыс. грн.

Пока еще же в лаборатории преимущественно обращаются те украинские компании, которые поставляют свою продукцию на экспорт в Россию и страны ЕС (туда запрещено ввозить продукты питания без сертификата о наличии/отсутствии в них ГМО), резюмируют «Комментарии».

http://www.comments.com.ua/

Зелені технології проти атомної енергетики

Для виробництва електроенергії на атомній електростанції (АЕС) використовують радіоактивні речовини, опромінення від яких становить загрозу для всього живого. Найгірше, що людина не може почути чи побачити радіоактивне випромінювання, тому не відчуває загрози.

Безпечних реакторів не існує

Як свідчить офіційна статистика, несправності в роботі АЕС у світі стаються майже щодня. Деякі з них супроводжуються викидами радіоактивних речовин і завдають шкоди робітникам станцій, місцевим жителям та довкіллю. Аварії можливі і на інших об’єктах атомної енергетики, починаючи з шахт видобування урану і закінчуючи сховищами відходів.

Небезпечне транспортування

Щороку через Україну транспортують понад 100 радіоактивних вантажів. Перевезення здійснюються переважно залізницею – тими самими шляхами, якими йдуть пасажирські потяги. Аварія потягу з радіоактивними відходами може зашкодити населенню в місцях, де немає радіоактивних підприємств.

Терористична небезпека

Атомні реактори будувались насамперед для виробництва плутонію для ядерної зброї. Технології, які застосовують в атомній енергетиці, можуть бути використані у військових цілях. Тому розповсюдження атомної енергетики значною мірою сприяє поширенню ядерної зброї у світі.

Об’єкти атомної енергетики є особливо привабливими для терористів, бо такі диверсії можуть мати надзвичайні наслідки.
Проблема радіоактивних відходів. Для виробництва 1 тони ядерного палива на поверхню дістають майже 3 000 тон радіоактивної уранової руди. Решта стає відходами.

При переробці 1 тони відпрацьованого ядерного палива утворюється більше 2200 тон радіоактивних відходів. Переробка не позбавляє відпрацьоване паливо радіоактивності.
Радіоактивні відходи недостатньо просто захоронити глибоко в землі. Їх необхідно зберігати у спеціальних контейнерах під постійним контролем фахівців, аж доки радіоактивні речовини не розкладуться на безпечні. Час розкладу становить від десятків тисяч до мільйонів років.

В Україні немає місця для остаточного захоронення відходів, тому їх зберігають у «тимчасових» сховищах, які розраховані, зазвичай, на 50 років. Щороку кожна АЕС зумовлює появу понад 100 тисяч тон радіоактивних відходів.

Залежність від Росії

Україна лише частково забезпечує себе ураном і технологіями для атомної енергетики. Паливо для українських АЕС закуповують у Росії. Спроби купувати ядерне паливо в інших постачальників виявилися безуспішними, оскільки немає іншого налагодженого виробництва палива для реакторів радянського зразка, які працюють в Україні.

Створення власного виробництва ядерного палива є неможливим через його надзвичайно високу вартість. Світова спільнота також протидіє цим намірам, не бажаючи отримати ще одну країну, здатну самостійно виробляти ядерну зброю.

Економічна недоцільність

Атомна енергетика може працювати лише за умов державної фінансової підтримки. Тариф на вироблену АЕС електроенергію не покриває цілу низку необхідних витрат, зокрема на видобуток урану, на закриття станцій, на поводження з відходами тощо.
Усі ці витрати забезпечуються з державного бюджету і сплачуються платниками податків. Вартість будівництва лише одного атомного реактора перевищує річні витрати з бюджету України на освіту та медицину.

Узагальнені підрахунки свідчать, що за відсутності державного фінансування вартість однієї кіловат-години, виробленої на атомній станції, перевищує 1,5 гривні! Більше того, витрати на розвиток власного паливного циклу, захоронення мільйонів тон раніше накопичених радіоактивних відходів та закриття Чорнобильської АЕС не було включено в підрахунок.

Марно витрачає природні ресурси

Україні для користування ядерними реакторами не вистачає не тільки фінансових, а й природних ресурсів. Для роботи лише одного із 15-ти атомних блоків щогодини потрібно більше 120-ти залізничних цистерн прісної води. Регіони поблизу всіх українських АЕС постійно зазнають проблем із водою.
Запаси урану вичерпаються навіть швидше, ніж нафти чи газу. Згідно з останніми даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), урану у світі залишилось лише на 40 років.

Не рятує клімат

Для припинення зміни клімату на Землі потрібно скоротити викиди парникових газів на 80% найближчими десятиліттями. Якби атомна енергетика могла допомогти, потрібно було б побудувати близько 2000 нових АЕС до 2050 року, тобто зводити новий реактор кожні 5 днів. Атомна промисловість не спроможна на таку швидкість.

Сьогодні на планеті працює 439 реакторів – на 1 менше, ніж 5 років тому. Протягом останніх 10-ти років у світі було побудовано лише 9 реакторів, а зупинено 10.

Атомна енергетика, як і інші загально поширені джерела енергії, теж відповідальна за викиди парникових газів, які руйнують клімат. В основному це відбувається під час видобутку і збагачення урану. Кількість викидів, спричинених атомною промисловістю, у майбутньому зросте у зв’язку зі збідненням родовищ урану та необхідністю видобутку більшої кількості супутніх порід.

Загрозливі старі реактори

З 2010 в Україні мали б почати закривати старі атомні реактори. Проте енергетики планують подовжити час роботи реакторів ще на 15 років. Таке рішення збільшує ймовірність аварій.
Старі станції потрібно закривати! Працюючи, вони продовжують накопичувати відходи і завдавати збитків державі.
Атомній енергетиці є кращі альтернативи!

Електрична енергія становить близько 12% енергобалансу держави. АЕС виробляють лише 6% від загального споживання енергії в Україні. Атомна енергія не обігріває помешкання українців та не рухає їхні авто!

Безперечно, Україна не зможе побудувати 15 нових реакторів до 2030 року, як прогнозує енергетична стратегія. Тому не варто марно витрачати час та гроші. Натомість потрібно підтримати більш реалістичні рішення – впроваджувати зелені технології для підвищення енергоефективності та використовувати альтернативні джерела енергії.

Вітрова, сонячна та мала гідроенергетика разом з ефективнішим використанням енергії дозволять зупинити зміну клімату, забезпечити енергетичну незалежність та створити нові робочі місця.

Що саме Ви можете зробити? Застосовувати зелені технології навіть в побуті!

Почніть економити енергію

Замініть лампи на енергоощадні;
Вимикайте техніку за допомогою вимикача після завершення роботи, не переводьте її в режим очікування (дистанційного управління);
Утеплюйте приміщення, щоб не використовувати електрообігрівачі;
Купуйте техніку найвищого класу енергозбереження (А, А+).

http://atom.org.ua

Promotion of the green waste management system in Dnipropetrovsk region

Green technologies’ implementation for integration of the environmental and social concerns to the state policy is one of the priorities for contemporary Ukraine in terms of European integration process. A challenge towards sustainable Europe is the Waste Policy in Ukraine. It is well known, that more then 30 billion of tons of waste is already accumulated in the country or 50 thousands tons per 1 square kilometre. The target area of the work is Dnipropetrovsk region, which is one of the most unsustainable territories in Europe, where accumulated more than 9 billion of tons of industrial waste. The region produces 42% of black metallurgy, contains 14% of chemical industries and produces 8% of machine building in Ukraine. Municipal landfill is a common practice for different cities and rural territories in Ukraine. [1]

According to modern definition green technologies is the application of the environmental science to conserve the natural environment and resources, and to curb the negative impacts of human involvement. Sustainable development is the core of green technologies. When applying sustainable development as a solution for environmental issues, the solutions need to be socially equitable, economically viable, and environmentally sound. [2, 3]

Disposing of waste in a landfill involves burying waste to dispose of it, and this remains a common practice in different regions of Ukraine. Poorly-managed landfills create a number of environmental impacts such as wind-blown litter, attraction of vermin, and generation of toxic liquids. Other products of organic waste are methane and carbon dioxide which cause the serious risk of dangerous climate change. At the same time advanced green technologies are not popular in Ukraine.

The methods to calculate pay-back time and do cost benefit analysis are not commonly used. Another product of landfills is gas (mostly composed of methane and carbon dioxide), which is produced as organic waste breaks down anaerobically. This gas creates problems, kills surface vegetation, and moreover it is a greenhouse gas.

In that conditions it is necessary to develop multi-sectoral activity for promotion of the green waste management system in Dnipropetrovsk region. Promotion of sustainable way of living in terms of implementation of the environmental national legislation and development of regional strategies and policies is required. Citizens should to be more concern with environmental protection, sustainable production and consumption, recycling, waste management and energy saving.

The purpose of the work is to create the favourable environment for development of the green waste management system according to the modern concept. The concept in terms of waste minimisation includes reducing, reusing and recycling. It is directed to extract the maximum practical benefits from products towards minimum amount of waste.

One of the essential strategic part of the concept is Extended Producer Responsibility, which promotes the integration of all costs associated with products throughout their life cycle, including disposal into the market price of the product. This means that the enterprises are required to be responsible for the products after their useful life as well as during manufacture. Polluter pays for the damage caused to the environment – this is Polluter Pays Principle – waste generator has to pay for its appropriate disposal. [4]

Talking about the strategy of recycling we have to define what kind of recycling should be developed? The process of extracting resources or value from waste is generally referred to recycling as recover or reuse the material. There are different methods by which waste is recycled: the raw materials may be extracted, and the calorific content of the waste may be converted to electricity.

The process of extracting resources or value from waste is generally referred to as recycling, meaning to recover or reuse the material. There are different methods by which waste material is recycled: the raw materials may be extracted and reprocessed, or the calorific content of the waste may be converted to electricity.

Figure 1. Waste management technologies options

We would like to describe the energy recovering ways. In the figure 1 the least favoured and the most favoured options are shown The energy content of waste products can be utilised by using them directly as a combustion fuel, or indirectly by processing them into another type of fuel. Recycling through thermal treatment ranges from using waste as a fuel source for cooking or heating, to fuel for boilers to generate steam and electricity in a turbine. Pyrolysis and gasification are two related forms of thermal treatment where waste materials are heated to high temperatures with limited oxygen availability. [4, 5]

Physical reprocessing refers to the widespread collection and reuse of everyday waste materials. These are collected and sorted into common types so that the raw materials from which the items are made can be reprocessed into new products. Material for recycling may be collected separately from general waste using dedicated bins or sorted directly from mixed waste streams.

Biological reprocessing is important component of the system. Organic waste materials (plant material, food scraps, paper products) can be recycled using biological composting and digestion processes to decompose the organic matter. The resulting organic material is then recycled as mulch or compost for agricultural or landscaping purposes. In addition, waste gas from the process (such as methane) can be used for generating electricity.

The activity of the work should combine scientific, industrial and public work. Investigation on waste management market in the region will be targeted to implementation of the recycling technologies on the regional level. Drafting proposals for regional waste management program will be a result of the research.

The research is the essential part of the work. It includes investigation on how to decouple waste increasing (in all sectors) from economic growth and put more emphasis on waste prevention and re-use and how to secure the investment in infrastructure needed to divert waste from landfill, cost benefit analysis and the development methods to calculate pay-back time for investments. Environmental benefit from investment, to recycling of resources and recovery of energy will be investigated as well. [5]

Another part of the work is promoting waste recycling for consumers by increasing level of knowledge of local community. We prove that both business and individual households will have the opportunity to reduce their own waste, purchase products and services that generate less waste and reduce environmental impacts.

Capacity building, training, discussions, advocacy and expertise are common methods for raising awareness of all sectors, including government. Local and regional authorities should be engaged into the process to tackle unsustainable patterns with policy instruments using UK good experience, information and skills in preparation and implementation strategies and policies. Local and regional government will enable the compliance with international agreements (Landfill Directive) and Ukrainian national legislation on waste management. As a long term target for our local authorities could be providing convenient recycling services for their residents and commercial customers and advice on how to reduce waste. [4, 5]

Involving management of industrial enterprises has to broad their vision on possible environmental-friendly development of their enterprises, enable to participate in different programmes and projects on waste management and recycling. Important component of the work is developing partnership between Ukrainian and UK enterprises. Industrial enterprises have to make products using more recycled materials and less newly extracted raw materials. They have to produce products that are less wasteful and take responsibility for the environmental impact of their products throughout their life. This includes reducing of packaging. [6, 7, 8]

Authorities, public concerned, experts and business form Ukraine and from UK should be involved through participation in the events, investigation process and negotiations, where stakeholders’ interests will be determined for further effective collaboration to develop large-scale industrial and building projects.

Figure 2. The waste management system in UK

What outputs and outcomes of the work will we achieve? Increased waste prevention and re-use, enhanced investment in waste management infrastructure, established recycling of resources and recovery of energy, Improved recycling services for public and commercial customers, involved UK & Ukraine different parties (authorities, public concerned, experts and business), achieved effective collaboration for developing large-scale industrial and construction projects.

We also taking into account key risks: unstable political situation in the City Council, City Administration, absence of clear vision of the local authorities concerning development of the waste management, rapid increasing of the lands cost, conflicts between regional and local authorities, different approaches of regional and local government regarding the waste taxes, absence of clear tenders procedures on waste market, different interests and opinions of citizens concerning waste management issue.

Nevertheless we are confident that only green technologies are the key principles for governmental policy of the waste management in Dnipropetrovsk region as well as in Ukraine. Its promotion and implementation will support Ukraine in the European integration processes.

Concerning waste management policy in Europe, Environment Commissioner Stavros Dimas said: «Uncontrolled disposal of waste and untreated urban waste water present serious hazards, which is one of the reasons rules have been adopted by the EU to ensure the highest levels of protection for citizens and the environment.” [8].

Pavlo Khazan

References

1.Методические подходы к выбору стратегии устойчивого развития территории. Под научн. Ред. А.Г.Шапаря. Днепропетровск, 1996.
2.http://wikipedia.org. Wikipedia. The free encyclopedia, 2009
3.http://zeleni.biz. Ukrainian innovative company Green Technologies, 2009
4.Waste Strategy for England 2007. Executive Summary. Published by the Department for Environment, Food and Rural Affairs. London, 2008
5.Consultation on the Incentives for Recycling by Households. Published by the Department for Environment, Food and Rural Affairs. London, 2007
6.Sustainable development of Prydniprovya region. Strategy, indicators and action plans. A.Lytvynenko, P.Khazan, O.Osborne, J.Savage, O.Angurets. MELP/West Den. Dnipropetrovsk, 2003
7.Програма дій „Порядок денний на ХХІ століття” / К.: Інтелсфера, 2000
8.http://europa.eu. Official portal of European Union, 2009